Ганс Рудольф Ґігер Вікіпедія

Вже дорослим він стверджував, що пам'ятає своє важке народження, коли його діставали щипцями. Народився Ґіґер у швейцарському місті Кур (кантон Граубюнден, Швейцарія) 5 лютого 1940 року Проєкт «Наша Конституція» від студії Kultura в родині аптекаря. Ґіґерова естетика отримала відгук в дизайні деяких локацій та персонажів в іграх серій Doom, Quake, Fallout і навіть фентезійній Dragon Age (2009). Існує два «Ґіґер-бари» у Швейцарії в Грюйері і в Курі, рідному місті Ґіґера, а також один у Японії та один у США.

Вона була натурницею для серії його малюнків «Еротомеханіка». В 1979 році одружився вдруге з Міа Бонцаніго, з якою прожив півтора року. Малюнки його чудовиськ послугували ескізами і для наступних трьох фільмів.

У жовтні 2022 року відбувся реліз гри Scorn. Творчість Ґіґера відображена й у відеоіграх, зокрема Dark Seed (1992). Співпраця з Рідлі Скоттом принесла Ґіґеру славу, хоча й до того він уже був досить відомим художником. Помер 12 травня 2014 в лікарні від травм, упавши на сходах.

• Існує два «Ґіґер-бари» у Швейцарії в Грюйері і в Курі, рідному місті Ґіґера, а також один у Японії та один у США.
• Творчість Ґіґера відображена й у відеоіграх, зокрема Dark Seed (1992).
• Після зміни кількох навчальних закладів і закінчення гімназії в 1962 році Ганс вирушив навчатися до Цюриха, де вступив до школи прикладного мистецтва на відділення архітектури та індустріального дизайну.
• У 1968 році він познайомився з актрисою Лі Тоблер, яка стала його натурницею і дружиною.

Ганс Руді Гігер

Той запросив Ґіґера для роботи над концептом істот, художнім дизайном свого фільму «Чужий» і створення образу ксеноморфа. Особливо цей збірник постерів привернув увагу англійського режисера Рідлі Скотта. Художник прославився з виходом 1977 року своєї третьої книги «Некрономікон», названої на честь вигаданої письменником Говардом Лавкрафтом окультної книги. У 1975 році Лі Тоблер застрелилася після важкої летаргії.

Головна

• Ґіґер створив образ одного з найупізнаваніших інопланетян — Чужого, котрий поєднує риси гуманоїда та рептилії, живої істоти та машини.
• Співпраця з Рідлі Скоттом принесла Ґіґеру славу, хоча й до того він уже був досить відомим художником.
• Вже дорослим він стверджував, що пам'ятає своє важке народження, коли його діставали щипцями.
• Уперше його малюнки (з циклу «Atomkinder» — «Атомні діти») опублікували 1959 року в журналі, що видавався в школі Кура, а також у підпільних виданнях типу «Clou» і «Hotcha».

Поява цієї потвори являє переломний момент у науковій фантастиці та фільмах жахів, адже зображає досі небачену дійсно чужинську смертельну форму життя. Ґіґер створив образ одного з найупізнаваніших інопланетян — Чужого, котрий поєднує риси гуманоїда та рептилії, живої істоти та машини. Художник тимчасово переїхав до Англії, де займався оформлювальними роботами від проєктування вигляду космічного корабля до іншопланетних пейзажів. Особливо увагу режисера привернула картина «Некроном IV» з довгоголовим чудовиськом, яке лягло в основу образу Чужого. Останні роки художник жив і працював у Цюриху разом з третьою дружиною Кармен Марією Шайфеле, яка завідує музеєм.

Див. також

У 1968 році він познайомився з актрисою Лі Тоблер, яка стала його натурницею і дружиною. Після зміни кількох навчальних закладів і закінчення гімназії в 1962 році Ганс вирушив навчатися до Цюриха, де вступив до школи прикладного мистецтва на відділення архітектури та індустріального дизайну. У дитинстві його сильно вразив принесений батьком людський череп, вручений батькові як професійне заохочення однією з медичних фірм. Надалі Рудольф потерпав від клаустрофобних снів.

• У жовтні 2022 року відбувся реліз гри Scorn.
• Надалі Рудольф потерпав від клаустрофобних снів.
• Малюнки його чудовиськ послугували ескізами і для наступних трьох фільмів.
• Останні роки художник жив і працював у Цюриху разом з третьою дружиною Кармен Марією Шайфеле, яка завідує музеєм.

Перші плакати починають публікуватися вже в 1969 році, в цей же час відкриваються його перші персональні виставки, чому посприяв Ганс-Геннін Кунц, друг Ґіґера. Уперше його малюнки (з циклу «Atomkinder» — «Атомні діти») опублікували 1959 року в журналі, що видавався в школі Кура, а також у підпільних виданнях типу «Clou» і «Hotcha». Через рік Ґіґера, який доти вже був відомим, за рекомендацією Сальвадора Далі запросили для роботи над екранізацією роману «Дюна» Френка Герберта, якою займався Алехандро Ходоровський.